Короткий опис

ВІЛ — це вірус, який уражає клітини імунної системи, поступово послаблюючи природний захист організму від інфекцій та деяких видів пухлин. Передавання вірусу можливе через незахищений статевий контакт, спільне використання інструментів, що травмують шкіру (наприклад, голок), а також від матері до дитини під час вагітності, пологів або грудного вигодовування. У більшості випадків зараження відбувається непомітно, без негайних симптомів, тому людина може тривалий час не знати про інфекцію. Хоча ВІЛ може вразити будь-кого, фактори ризику та шляхи зараження можуть відрізнятися залежно від способу життя та індивідуальних обставин.

Відгуки споживачів соку Ноні

Мене звати Пол Міллер, я водій компанії UPS, і я хотів би поділитися незвичайною подією, у яку я сам би не повірив, якби не побачив її на власні очі. Все почалося 27 грудня 1998 року, коли мені зателефонувала моя сестра Дебора Гір із Порт-Оранж, Флорида. Вона сказала, що хоче побачити мене якнайшвидше, тому що їде до лікарні Галіфакс на деякі обстеження. Після двох тижнів у лікарні і ще двох тижнів очікування результатів нарешті прийшли погані новини. Моїй сестрі, яка працювала медсестрою протягом 12 років, поставили позитивний діагноз ВІЛ і також діагностували ПМЛ. ПМЛ — це рідкісна й дуже смертельна форма СНІДу. Їй дали максимум два місяці життя. Якщо коротко, ПМЛ — це СНІД мозку.

До другого тижня лютого права сторона тіла моєї сестри була повністю паралізована, і її мова обмежувалася словами «так» і «ні». Її стан стрімко погіршувався з кожним тижнем. Я молив Бога: якщо є хоч якась допомога для неї — будь ласка, дозволь мені її знайти. За тиждень до Великодня пляма в її мозку займала вже близько 70% його маси. Вона була повністю млявою, дезорієнтованою, не впізнавала мене, її вірусне навантаження перевищувало 800 000, а рівень Т-клітин був нижче 100. У неї також було сім виразок на нозі, які не загоювалися. Вона важила близько 40 кг. У цей момент доктор Голл припинив давати їй антиретровірусні препарати й перевів її до хоспісу в Порт-Оранж, щоб вона могла спокійно померти. Він сказав, що їй залишилось жити п’ять, можливо, десять днів у кращому випадку. Це була п’ятниця перед Великоднем. Я мав їхати у відпустку наступного тижня і знав, що повернуся вже на її похорон.

У п’ятницю вранці перед роботою мій друг Рікі розповів мені про продукт, який, на його думку, міг би допомогти. Це був сік ноні з Таїті. Він розповів мені все про нього, але я відповів, що їй уже нічого не допоможе — її хвороба була надто запущеною. Але він усе одно намагався переконати мене купити їй «пляшечку надії», навіть якщо я сам не вірив, що це допоможе. У суботу я приніс їй сік і розповів усе, що знав про нього, хоча вона навіть не розуміла, що я поруч. Я сказав медсестрам почати давати їй по 240 мл на день. Вони вагалися і мали проконсультуватися з лікарем, але доктор Голл дозволив — хоч і сказав, що це не допоможе. Медсестри теж не вірили в результат, але погодилися почати давати їй сік.

Через три дні я прийшов навідати її. Виявилося, що вона почала реагувати після вживання соку ноні. Вона дуже старалася щось сказати, але я не міг її зрозуміти. Батько, лікар і я подумали, що це, можливо, її останній подих перед смертю. Я повернувся до неї в суботу й побачив покращення. Вона вже могла сказати «так» і «ні», стала більш координованою. Вона набрала близько 2,5 кг, а виразки на її нозі, здавалося, почали загоюватися. Все здавалося надто добрим, щоб бути правдою. За тиждень її стан почав покращуватись. Ніхто не міг повірити, що це через сік, але оскільки вона приймала тільки снодійне і знеболювальне, це, ймовірно, був саме сік ноні. Я був приголомшений.
Відтоді я навідував її щотижня. Після другого тижня вживання ноні її виразки повністю загоїлися. Вона їла з апетитом, набирала близько 2 кг на тиждень і почала говорити все виразніше, навіть складала повні речення. Після четвертого тижня прийому соку ноні вона почала рухати паралізованою ногою, а через кілька днів — і рукою. Її стан покращувався з кожним тижнем. Лікарі й медсестри не могли в це повірити, і хоч їм було важко це визнати, вони теж дійшли висновку, що покращення сталося завдяки соку ноні.

Моя сестра вже ходить і розмовляє, хоч і каже, що попереду ще довгий шлях. 30 червня її виписали з хоспісу, і вона повернулася додому. Зараз вона важить 60 кг — стільки ж, скільки й до хвороби. Бог дозволив мені знайти відповідь: саме створена ним рослина врятувала їй життя. Сьогодні 10 липня 1999 року, і вона пройшла нові обстеження. Її вірусне навантаження й рівень Т-клітин — абсолютно нормальні; КТ показала зменшення ураження мозку з 70% до 3%. Моя сестра більше не вмирає, хоча їй ще належить пройти тривалий період відновлення, заняття з логопедом і знову навчитися деяким речам, які вона забула. Я вірю, що прийде день, коли все буде добре. До мене повернулася моя сестра, і я дякую Богові та соку ноні за все, що вони зробили. Ноні може назавжди змінити ваше життя, так само як змінив моє. Я ніколи цього не забуду.

Пол Міллер

У мене виявили ВІЛ у 1988 році. Я був професійним музикантом, і за постійні гастролі та «богемне життя» мені довелося розплачуватися своїм здоров’ям. Я кинув пити й уживати наркотики 11 листопада 1987 року. Я почав нове життя, став дотримуватися здорової дієти, приймати вітаміни та харчові добавки з лікарських рослин, пішов на програму «12 кроків» для тих, хто кидає пити. Але всі ці позитивні зміни все одно не могли повернути час назад. У січні 1997 року носійство ВІЛ перейшло в захворювання: у Медичному Центрі Сан-Франциско мені сказали, що в мене мало шансів вижити. Завдяки тому, що я вів тверезий спосіб життя, мені вдалося подолати це за допомогою нещодавно відкритих медичних препаратів. Побічні ефекти, пов’язані з токсичністю ліків від ВІЛ, були неминучими. З 1998 року вірус почав мутувати, і мені часто доводилося змінювати ліки. У якийсь момент я страждав від стількох побічних ефектів, що попросив лікарів дозволити мені просто померти, аби тільки позбутися страждань.

У 2000 році на роботі я зустрів жінку, яка тримала в кімнаті відпочинку пляшечку із соком ноні. Я думав, що вона приходить на роботу з пляшкою вина, тому збирався запропонувати їй пройти програму «12 кроків», яка допомагає вирішити проблеми з алкоголем. Ми разом над цим посміялися, коли я дізнався, що насправді це сік ноні. Вона сказала мені, що це чудовий для здоров’я напій і дала мені зробити ковток. Того дня моя продуктивність на роботі зросла вдвічі, а пам’ять стала кращою. Але прихильником соку ноні я став пізніше.

У 2002 році в мене знову виникли проблеми з побічними ефектами та новою мутацією ВІЛ. Лікар сказав мені, що інших засобів боротьби з ВІЛ не залишилося, і мені потрібно дотримуватися цієї схеми лікування, інакше я помру. Я вирішив піддати сік ноні серйозному випробуванню. Я пив по 150–250 мл соку ноні на день протягом трьох тижнів. Потім на кілька тижнів я знизив дозу до 100–120 мл. У моїй крові кількість Т-клітин зросла зі 145 до 400, як було до хвороби!

Моя дружина заразилася від мене ВІЛ, і після того, як вона побачила, що я відмовився від препаратів для лікування ВІЛ, вона вирішила теж спробувати сік ноні. Вона почала з трьох ковтків на день. У лютому 2003 року її аналіз показав 1000 Т-клітин замість 600, як було раніше.

Тепер я взагалі не приймаю мої страшні препарати, моїм єдиним ліками є сік ноні. Я розповім про цей чудовий лікувальний сік лікарям Кафедри здоров’я медичного центру в Сан-Франциско. Я сподіваюся допомогти лікарям у лікуванні ВІЛ. Мені хотілося б, щоб вони розглядали сік ноні як альтернативу лікам від ВІЛ, які позбавляють нас здоров’я і знижують якість життя, водночас спустошуючи наші гаманці.

Філ Замор

В одного з моїх 50-річних пацієнтів була термінальна стадія СНІДу та туберкульозу. Рівень Т-лімфоцитів був нижчим за 25, а кількість вірусів становила 75 000. Він приймав препарати від ВІЛ і туберкульозу, але вони не давали жодного ефекту. Його вага була лише 39 кг. Він почав щодня пити по 150 – 200 мл соку ноні.

Через кілька місяців рівень Т-лімфоцитів підвищився до 460, а вірусне навантаження різко зменшилося до 1150! Крім того, його маса тіла зросла до 73 кг, що всього на 2,5 кг менше від його звичайної ваги у 75,5 кг. Я особисто став свідком цього разючого покращення, і він міг лише завдячувати за нього соку ноні.

Лікар Орландо П.